Чому плакати – корисно: цікаві факти про особливості та причини плачу в чоловіків та жінок
Що таке плач та чим він відрізняється від сльозотечі? Чому жінки плачуть частіше, ніж чоловіки? Як часто та як довго можна плакати? Читайте відповіді на ці та інші питання в нашій статті!
Навіть, якщо ми звикли тримати свої емоції "в узді", рано чи пізно все одно заплачемо. Коли різатимемо цибулю, випадково вдихнемо чорний перець або позіхнемо. Око зволожиться після тривалої роботи за комп’ютером чи перегляду телевізора у кімнаті з вимкненим світлом. Спровокувати появу сліз може й сильний фізичний біль. Але це не плач, а – сльозотеча. В такому разі, виділятимуться "механічні" (базальні або рефлекторні) сльози, які забезпечать додатковий захист очам при їх подразненні або ж спрацює спеціальний захисний рефлекс, покликаний уберегти високочутливий парний орган від потенційних ушкоджень, повідомляє Корисно 24. Проте у більшості випадків людина плаче через емоційні переживання.
Читайте також: Зимова хандра чи афективний розлад: 6 ознак сезонної депресії
У цій статті розглянемо основні причини плачу і користь від нього.
Механізм плачу
Як виникає плач / Фото Unsplash
Плакати люди навчилися у процесі еволюції. Ми є єдиним біологічним видом, який проливає "психологічні сльози", викликані емоційними травмами. Власники собак можуть заперечити – мовляв, їх улюбленці, переживаючи спектр емоцій (переважно йдеться про негативні), також плачуть. А тим, хто у цьому сумнівається, радять зайти у притулок для тварин і зазирнути в очі, повні сліз покинутих напризволяще чотирилапих.
Проте науковці твердо стоять на своєму: лише людина – єдина соціальна тварина – ридає через те, що почувається самотньою, ображеною чи засмученою. Відбувається збудження емоційних (лімбічних) структур головного мозку, які запускають процес екстреного продукування сліз, і тільки такі сльози містять певні гормони, які діють зокрема як знеболююче. Одночасно скорочуються мімічні м'язи. Це пояснює, чому відкриття "емоційних шлюзів" супроводжується зрадницьким тремтінням губ і повік, шморганням носом та рефлекторним схлипуванням.
Чому жінки плачуть частіше, ніж чоловіки
Вважається, що плач як емоційна реакція, більше притаманний жінкам. "Це – не гендерний стереотип, а чистісінька правда", – стверджують вчені.
Сльози жінок – рясні та часто не піддаються логічним поясненням. Їх причиною може стати і кепська погода за вікном, і навіть зламаний ніготь, хоча психологи переконані, що це – тільки "верхівка айсберга". Справжня причина захована набагато глибше. Це може бути робота, яку жінка ненавидить або комплекси з приводу зовнішності.
Плач жінок / Фото Rawpixel
Жінки й справді емоційніші та більше "включені" у роботу, стосунки з близькими, у фільми, які переглядають чи книги, які читають. А от чоловіки плачуть значно рідше і майже ніколи – на публіку. Не тому, що більш "товстошкірі", а тому, що хочуть (а точніше – мусять) відповідати загальноприйнятим культурним нормам.
Феномен плачу
Професор університету Тілберга (Нідерланди) Ад Вінгерхетс є одним із небагатьох дослідників, який вивчає феномен плачу. Незвичною темою професор зацікавився у 1987 році. Через чверть століття йому вдалося зібрати результати своїх досліджень у книзі під назвою "Чому плачуть лише люди". Науковець стверджує:
Насправді ми плачемо не тоді, коли нам сумно, а коли відчуваємо злість, безсилля, здивування чи співпереживаємо іншим.
Те, що плач приносить полегшення, – не більше, ніж міф. Після ридань мало хто з нас почувається сповненим енергії. Однак сльози дозволяють нам краще зрозуміти, що їх викликало. Крім того, це – спосіб показати іншим людям, що вони нам потрібні. Своєрідне запевнення, що ми прийшли з миром. Плачучи у радісні моменти, показуємо, що ми – високоморальні альтруїсти, готові пожертвувати собою заради інших.
Читайте також: Сіпається око: поради лікарів, які допоможуть цього позбутися
Для дітей плач – одна з доступних форм комунікації, а для немовлят – єдиноможлива. Коли дитина видає подібний акустичний сигнал, повідомляє у такий спосіб дорослим про свої незадоволені потреби. З часом словниковий запас збільшується і дитина вчиться замінювати плач словами, тож плаче все рідше й рідше. Особливо різко знижується потреба плачу в хлопчиків. Ця різниця стає помітною у віці 11 років.
Хлопчики починають приховувати емоції з 11 років / фото Rawpixel
Згідно з дослідженнями, проведеними Адом Вінгерхетс спільно з Марлін Бехт, доросла жінка плаче 2–3 рази на місяць, а чоловік – лише раз. Причина не у гормональних змінах, як думає більшість з нас. Між плачем і початком менструацій вчені не виявили жодного зв’язку.
Те, що жінки плачуть частіше, Ад Вінгерхетс пояснює вихованням. Хлопцю плакати не личить, не кажучи про дорослого чоловіка. Тож вони змушені приховувати свої слабкі сторони, а не виставляти їх напоказ.
Погоджується з колегою і Лія Шарман з Університету Квінсленда:
Чоловік повинен бути "крутим". Емоційність – прерогатива жінок ("не скигли", "не будь бабою", "мужики не плачуть"). Такі очікування висувають до чоловіків у західних культурах, де жінки частіше плачуть на людях, ніж чоловіки. В інших культурах ця різниця є меншою або й взагалі не простежується.
До речі, у багатших країнах люди плачуть частіше. Як і у тих, де суспільство не засуджує тих, хто проливає сльози.
Цікаво, що чоловіки, які дають волю емоціям, трактуються протилежною статтю як більш симпатичні, ніж ті, хто продовжує "тримати марку". Як демонструють дослідження, чоловіки найчастіше плачуть з трьох причин:
- коли помирає близька людина;
- коли помирає домашній улюбленець;
- коли розривають стосунки з коханою "половинкою".
Причини плачу чоловіків / Фото Unsplash
Британський письменник-фантаст Метт Хейг (одна з його книг очолила список бестселерів за версією видання The Sunday Times) зазначає:
Зворотнім боком патріархату є те, що заради привілеїв і соціального простору, яке прагнуть зайняти чоловіки, ми загнали себе у глухий кут. Я сам багато плачу, але ніколи не роблю цього перед знайомими. Проте тепер можу поговорити з іншими чоловіками про сльози, що вважаю неабияким прогресом.
Токсична маскулінність обмежує перелік ситуацій, в яких чоловік може дати волю своїм емоціям. І однією із ним (якщо не є єдиною) є спортивні заходи, де чоловіки можуть дозволити собі плакати не тільки поодинці, а й гуртом.
Чому плакати – корисно
Деякі науковці припускають, що коли ми плачемо, у нашому організмі виробляються хімічні речовини, які діють заспокійливо (зменшують стрес, знімають напругу у тілі) або як стимулятори, тобто посилюють позитивні емоції. Проте, як показали дослідження, на рівень кортизолу – гормону стресу – сльози майже не впливають. Натомість вони дозволяють контролювати частоту дихання й у такий нехитрий спосіб допомагають людині заспокоїтися.
Вважається також, що плач приносить полегшення в емоційно складних ситуаціях, оскільки дозволяє буквально "виплеснути"свої емоції. Проте наукового підтвердження цьому немає. В одних ситуаціях плач і справді допомагає. В інших – погіршує самопочуття людини.
Дослідники вважають, що плач можна розглядати як повідомлення мозку, що "щось пішло не так" і стимул до дій, які сприятимуть зменшенню відчуття тривоги.
Сльози допомагають регулювати емоції / Фото Rawpixel
Крім того, сльози є соціальним інструментом, який показує іншим, що вам може знадобитися підтримка. Це підтверджують експерименти, у ході яких піддослідним показували фото людей із заплаканим, усміхненим або нейтральним обличчям. Коли людина дивилася на заплакане, то й сама відчувала сум, але водночас і більшу емоційну готовність надати підтримку іншому. Тобто сльози інших викликають емпатію – вміння співпереживати.
Клінічний психолог Корде Бенека провела експеримент за участі людей, які часто, рідко і майже ніколи не плачуть. З'ясувалося, що представники останньої групи поводилися більш відсторонено і відчували більше негативних емоцій (таких як злість, гнів та огида) у порівнянні з тими, хто плакав частіше. Ось чому фахівці закликають батьків не сварити своїх дітей за те, що ті плачуть.
Як часто та як довго можна плакати
Такого поняття, як "оптимальна кількість сліз на день, місяць чи рік" не існує. Сліз не буває "забагато", проте варто орієнтуватися на власне самопочуття. Якщо вам здається, що ви проливаєте "ріки" сліз або не можете "вичавити" зі себе жодної сльозинки, варто проконсультуватися з психологом чи психотерапевтом.