Чому розвиваються розлади харчової поведінки: пояснення психолога

З медичної точки зору, анорексія – це діагноз, при якому у людини відсутнє почуття голоду, є серйозні порушення в метаболізмі, знижується вага, що може призвести не лише до худорлявості, але і до летального результату. Булімія, своєю чергою, є нездоровим бажанням контролювати масу тіла. Люди з подібним діагнозом нерідко переїдають, навмисно викликають блювоту, п'ють проносні, щоб позбутися від зайвих калорій.

Читайте також Звички з дитинства: що таке "комфортна їжа" та в чому її небезпека

Кожен з розладів харчової поведінки є ознакою психічного розладу. При цьому психотерапевти зазначають, що важливо зосереджуватися не стільки на діагнозі, скільки на індивідуальній реакції людини на події, які відбулися в її житті.

Як відбувається робота з харчовими розладами

Якщо терапевт працює з людиною, яка страждає від анорексії, він може буквально запитати: "Яку роль хвороба виконує у твоєму житті?". Ті, хто володіють базовими навичками психіки стараються знайти внутрішню причину, яка й стала причиною діагнозу. Якщо цих умінь немає – терапевти змушують звернути увагу на свої відчуття, "вмикаючи" цим самим дискомфорт та страх. Останні викликають потрібні спогади, які й стануть першим кроком до розуміння проблеми. Навіть якщо вони здаються незначними чи не дотичними до харчування.

Ця техніка дозволяє знайти точку, де все почалося – коли на рівні психіки була прийнята стратегія захищатися за допомогою симптому.

Як починають розвиватися ці хвороби

У нашого організму є реакція на стрес: бий або біжи. Бий – атакуй, біжи – віддаляйся від небезпеки. Так ось анорексія – це одна з цих реакцій, закладених в нас еволюційно, тільки замість втечі – "маскування", яке дозволяє бути в безпеці. Психіка починає захищатися від подразника, запускаючи хворобу.

В цьому суть і анорексії, і булімії: стрес може бути як прямий – загроза виживанню, так і метафоричний. Часто за цим стоїть страх смерті або інші неусвідомлені реакції з тваринного світу – страх не розмножитися, страх бути вигнаним та інше.

Таким чином організм намагається уникнути небезпеки. Причини стресу кожної людини треба з'ясовувати індивідуально.

Як працювати з ризиками

Ми можемо бути генетично схильні до тієї чи іншої реакції на стрес. Ці реакції ми отримуємо спадково – це так звані "сплячі" гени. Але активуються вони не у всіх. Тут ми виходимо на ментальну складову – на психіку. Якщо у дитини є схожі подразники, як і у родичів – організм спрацює аналогічно.

Що робити, якщо помічаєш ознаки харчового розладу

Важливо працювати з першопричинами захворювань, які криються в психіці й підкріплювати все це лікуванням окремих симптомів. В такому разі процес одужання буде швидшим і ефективнішим, а головне – знизиться ризик рецидивів.