Джерело: 24 канал
Активний рух майже завжди є ознакою здоров’я. А виникнення будь-якого порушення рухової активності у братів наших менших, навпаки, – свідчить про захворювання. Тож не дивно, що ми починаємо відчувати занепокоєння, якщо наші коти чи собаки стають менш рухливими.
Що ж може стати причиною пасивності нашого вихованця? Розберімось!
Причини зниження активності у тварин / Фото iStock
Причин для зниження рухової активності безліч. Вони можуть бути пов’язані як з психологічним, так і з фізичним станом тварини. Психологічних причин на сьогодні виділяють не так вже й багато: страх, стрес, депресія. Це, мабуть, пов’язано з тим, що зоопсихологія, як наука, тільки починає активно розвиватися.
Перелік фізичних причин значно ширший, і саме про них ми поговоримо докладніше.
Рух у всіх хребетних відбувається завдяки опорно-руховому апарату. Це гармонійна система, що складається з кісток, суглобів та м’язів. Порушення будь-якої з ланок цього механізму призводить до "поломки", яка виражається в зниженні рухової активності. Умовно всі фізичні причини можна розділити на дві групи: генетично обумовлені (або спадкові) та набуті.
Спадкові захворювання
Спадкові проблеми з опорно-руховим апаратом частіше зустрічаються у породистих тварин. Це зворотня сторона селективної роботи, адже разом із красивим виглядом та специфічними робочими характеристиками, тварина передає своєму потомству і схильність до певних захворювань. Приміром, зміщення міжхребцевих дисків характерні для порід з довгим тілом, таких як такси; дисплазія (недорозвиток) тазостегнових суглобів характерна для великих собак (ротвейлер, ньюфаундленд, німецький дог, та інші) та швидкозростаючих котів, наприклад мейн-кун.
Правильні профілактичні дії (харчування, умови утримання, запобігання загострень медикаментозними засобами) забезпечать максимальне здоров’я вашому улюбленцю.
Правильне лікування тварин / Фото Gettyimages
Набуті захворювання
Група набутих захворювань дуже обширна. Через це для захворювань використовують різні класифікації.
За причиною виникнення розрізняють:
- травми (удари, розтягнення, вивихи, рани);
- запальні захворювання (бурсити, міозити, артрити);
- дегенеративно-дистрофічні захворювання (артрози);
За органами чи системами, де проявляється захворювання виокремлюють:
- хвороби кісток (пухлини кістки, остеомієліт);
- хвороби суглобів (артрити, артрози);
- хвороби м’язів (міозит, м’язова атрофія);
- хвороби сухожилків, суглобових сумок (бурсит, тенденіт).
При цьому одні й ті самі захворювання можна зустріти в різних підрозділах.
Низька активність – перша ознака травматизації тварини / Фото Gettyimages
Незалежно від причини виникнення та місця ураження, часто першим дзвіночком, на який звертають увагу господарі, є зниження рухової активності тварини. Це пов’язано з тим, що практично кожна з цих хвороб супроводжується болем різного ступеня.
Чим відрізняються симптоми травм, запальних та дистрофічних захворювань та чи однаково вони лікуються?
Травми
Це одна з найбільш частих причин звернення до ветеринарного лікаря з молодими вихованцями. Удари, розтягнення, вивихи, переломи, рани – ось неповний перелік можливих пошкоджень. Попри абсолютно різні симптоми, всі ці травми виникають різко, часто на очах у господарів.
Через сильний біль тварина максимально оберігає травмовану ділянку, іноді – займає вимушене положення. Для травми характерно:
- виникнення набряку,
- синці навколо ушкодження,
- можлива зміна довжини кінцівки,
- наявність відкритої рани з кровотечею.
При незначних травмах досвідчені господарі можуть впоратися самостійно, при серйозніших – необхідна допомога ветеринарного лікаря. Але при всіх пошкодженнях необхідно полегшити стан тварини, знизити біль і набряк. Для цього призначають протизапальні препарати.
Траумель: ветеринарний препарат / Фото Heel Vet
Добре себе зарекомендував Траумель. Він зменшує біль, знижує набряк і пришвидшує процес загоєння. Завдяки складу, технології виготовлення і механізму дії Траумель не має побічних ефектів, характерних для решти протизапальних препаратів, його можна застосовувати тривалий час, а також для вагітних і самиць які годують, дитинчат і зрілих тварин, та алергіків.
Запальні захворювання
Запальні захворювання в органах опорно-рухового апарату зустрічаються в різних вікових групах тварин. Причиною їх виникнення може бути перенесена травма або інфекція, переохолодження і навіть зайва вага. Запалення може виникнути у суглобах, м’язах, зв’язках, сухожиллях.
Швидкість прояву симптомів залежить від виду перебігу запалення. При гострій формі запального процесу симптоми можуть з’явитися дуже швидко, при хронічному перебігу – розвиваються поступово, довго залишаючись непоміченими. Головним симптомом, на які звертають увагу господарі, є обмеження руху, оскільки тварина береже хвору ділянку. При огляді місце запалення часто набрякле, почервоніле, гаряче на дотик. Коли ви доторкаєтесь до ураженої ділянки, тварина може агресивно реагувати, що зумовлено больовим синдромом та дискомфортом.
На жаль, з посиленням протизапального ефекту при застосуванні медичних комбінацій, збільшується і частота прояву побічних дій. Тож компромісним варіантом може стати застосування препарату Траумель, який з легкістю поєднується з будь-якою терапією, без посилення побічних ефектів.
Дегенеративно-дистрофічні захворювання
За науковою статистикою, практично 100% собак у віці старше 6–7 років мають вікові структурні зміни в опорно-руховому апараті, що призводить до захворювань суглобів кожного 4-го собаки. А причиною кульгавості, у 70–75% випадків, є остеоартроз (дегенеративне захворювання хряща). З віком хрящова тканина видозмінюється, відбуваються процеси її руйнування, що в результаті призводить до розвитку захворювання.
Швидкість розвитку цього процесу залежить від багатьох причин.
Сприятливими факторами можуть стати:
- дисплазія (недорозвиток) суглобів;
- надмірна вага тварини;
- належність до певних порід;
- травми й запальні процеси в суглобах;
- стать тварини (пси частіше хворіють, ніж суки).
Господарі собак відзначають кульгавість, зниження рухової активності (тварина важко встає, лягає, підіймається сходами), важкорухомість (особливо після відпочинку).
Основні симптоми у котів менш виражені: вони починають більше спати та менше рухатися.
Основу лікування остеоартрозу становить застосування хондропротекторів, а при дуже активному запаленні додають протизапальні препарати.
Цель: ветеринарний препарат / Фото Heel Vet
Виражений хондропротекторний ефект має препарат Цель. На відміну від класичних хондропротекторів, які виконують роль замісної терапії, застосування препарату Цель веде до відновлення нормального балансу руйнування і відновлення хрящової тканини, що своєю чергою дозволяє пригальмувати розвиток захворювання. Крім хондропротекторної дії Цель чинить і протизапальний ефект. Це дозволяє обмежитися призначенням одного препарату, якщо запальний процес не надто виражений.
Ефективність будь-якої терапії сильно залежить від стану тварини на початку лікування. Чим раніше власник розпочне лікування – тим більше шансів на кращий результат. Тому варто звертати увагу на найменші зміни у активності вашої тварини та при перших підозрах звертатись за консультацією до спеціалістів.