Наслідки вживання редиски, якщо у вас немає індивідуальних протипоказань чи проблем зі здоров'ям, будуть лише позитивними. 24 канал розповідає, у чому ж користь цього овоча.

Спаржа шокує не лише смаком: 7 наслідків вживання

Чим корисна редиска

Ця городня рослина багато вітаміном C, B, натрієм, залізом, магнієм, калієм, кальцієм, клітковиною тощо. Також є фітонциди – своєрідні натуральні антибіотики. Редиска може стати вашим супутником при дієті, адже у 100 грамах усього 15 – 20 кілокалорій.

Вживання овоча допоможе стабілізувати рівень цукру завдяки клітковині. Все відбувається доволі просто – редиска сповільнює розщеплення вуглеводів, що сприяє нормалізації рівня глюкози. Рослина також потішить детоксифікувальними властивостями, за що вам подякує печінка, та виведенням токсинів із крові.


Не забудьте додати редиску до свого раціону / Фото Pexels

Редис посприяє лікуванню інфекцій сечовивідних шляхів, адже має сечогінні властивості та прискорює вироблення сечі. А антибактеріальні властивості допоможуть боротись з інфекціями та захищати нирки.

Окрім цього, овоч зміцнить серцево-судинну систему, адже висока концентрація калію сприяє зменшенню артеріального тиску й покращенню кровообігу. Водночас антоціани, які є в коренеплоді, знижують ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

Користь від редиски можна поділити на жіночу та чоловічу. Першим вона допоможе підтримати здоров'я матки, покращити настрій, запобігти варикозу, вивести зайвий холестерин та навіть зволожити шкіру. Чоловіки ж відчують підсилення статевого потягу, покращення якісного складу сперми, очищення організму від шлаків і токсинів.

Яка денна норма

Експерти не рекомендують їсти редис щодня, адже це може спровокувати дискомфорт у кишечнику. Максимум вживати варто до 300 грамів овоча на добу. Проте пам'ятайте, що натщесерце їсти редис – не найкраща ідея, адже гірчичні масла можуть викликати опік слизової оболонки.

Кому не можна їсти редиску

Попри усю користь, цим категоріям людей не можна їсти овоч:

  • при гастриті з підвищеним виробленням шлункового соку;
  • при проблемах зі щитовидною залозою;
  • при схильності до печії;
  • при кишковому коліті;
  • при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки;
  • при загостреннях захворювань жовчного міхура і печінки;
  • при індивідуальній непереносимості.