Нове дослідження, яке провели на мишах, доводить, що стрес може погіршити зір. Річ у тім, що хронічний або повторюваний вплив пришвидшує зношення клітин в очах, тож вони швидше відмирають.
Цікаво "Ефекту не буде": чи працюютьTikTok-тренди зі схуднення на практиці – оцінюємо з тренером
Як стрес впливає на зір
Усі клітини в організмі з віком старіють, тож клітини ока не є винятком. Деякі фактори можуть призвести до пришвидшених темпів зношення та відмирання, тож різке зниження гангліозних клітин сітківки ока є головною причиною розвитку глаукоми. Наразі вчені повідомляють, що до 2040 року кількість людей з глаукомою може зрости до 110 мільйонів.
Це пов'язують зі зростанням стресу, який викликає підвищення внутрішньоочного тиску. Цей процес тягне за собою інші фатальні наслідки, зокрема змушує сітківку проходити через епігенетичні та транскрипційні зміни, що схоже до природних процесів старіння. Повторювані стреси пришвидшують цей процес, що, в результаті, відкриває прямий шлях до глаукоми.
Наша робота підкреслює важливість ранньої діагностики та профілактики, а також лікування вікових захворювань, включаючи глаукому. Епігенетичні зміни, які ми спостерігали, свідчать про те, що зміни на рівні хроматину відбуваються накопичувальним шляхом після кількох випадків стресу. Це дає нам можливість запобігти втраті зору, якщо і коли захворювання буде розпізнано рано,
– пояснює авторка дослідження Дорота Сковронська-Кравчик.
Стрес може стати причиною втрати зору / Фото Pexels
Цікаво те, що внутрішньоочний тиск має певні циркадні ритми, зміну яких можна прослідкувати саме вночі. Відтак, показники у здорових людей можуть коливатись в межах 12 – 21 міліметрів ртутного стовпчика. Існування певного діапазону внутрішньоочного тиску ускладнює діагностику та унеможливлює її лише після одного вимірювання. Щоб побачити порушення, необхідні більш тривалі дослідження.
Але вчені зазначають, що навіть незначні підвищення гідростатичного тиску можуть означати втрату гангліозних клітин сітківки, що стане передвісником дефектів зору.
Ми продовжуємо працювати над тим, щоб зрозуміти механізм накопичувальних змін у процесі старіння, щоб знайти потенційні мішені для лікування. Ми також перевіряємо різні підходи до запобігання прискореного процесу старіння внаслідок стресу,
– підсумовує провідна дослідниця.